Три роки, наче вічність, сліз, втрат, смертей і надії… Надії на перемогу.
Нічого вже не буде, як раніше.
Це - наша доля, не жахливі сни.
Ми стали на одне життя сильніші…
Ми стали поколіннями війни!
Запорізький край і
наш рідний Оріхів, як і вся Україна, зазнали важких ударів, продовжують
потерпати від щоденних обстрілів та атак агресора. Оріхів став справжнім щитом
для ворога на шляху до колиски козацтва – Запоріжжя. Ми довели всьому світові,
що ми – сильні, єдині, непереможні. Наші захисники на передовій і в тилу,
волонтери, медики, рятувальники, комунальники, вчителі, підприємці – кожен з
нас зробив і робить свій внесок у нашу спільну Перемогу.
Сьогодні ми
згадуємо всіх, хто поклав своє життя за незалежність України. Вічна пам’ять і
слава героям, які не повернулися з поля бою. Ми схиляємо голови перед їхнім
подвигом і обіцяємо: їхня жертва не буде марною.
Горить свіча і пам’яті сльоза,
Додолу з неї краплями стікає,
Земля ридає, плачуть небеса,
Героїв України пам’ятає.
Вітаємо Артема, чекаємо нових перемог!
